У монографії вперше у вітчизняному кінознавстві на основі аналізу широкого спектра маловідомих публікацій в українській та російській періодичній пресі 1920-х років реконструйовано моделі структур організації управління українською кінематографією протягом 1922–1930 років. На базі історичних матеріалів установлено елементи організаційної структури української кінематографії, подано характеристики та функції органу управління (ВУФКУ), який забезпечив її стійкий і поступальний розвиток в умовах нової економічної політики. Виявлено систему чинників становлення української кінематографії, на формування яких впливали соціально-економічні та політичні умови розвитку УРСР.