Автори книги – відомі журналісти, які вважають своїм професійним і патріотичним обов’язком безпосередньо з місця подій із ризиком для життя розповідати всьому світу про цю нав’язану нам жахливу, руйнівну війну.
«Війна затягує, як чорна воронка, бо на війні ти бачиш багато зла, болю, трагедій, ведеш свій бій з неприйняттям того, що відбувається, що гинуть ті, кого ти знаєш. Тим журналістам, хто на війні з 2014-го, напевно, легше – бо шлях, який за кілька тижнів довелось пройти цивільним журналістам, вони проходили роками й встигли зібрати свої тривожні валізки із засобами «екстреної допомоги». І мабуть, саме це рятувало не раз і до, і після 24 лютого. Хіба можна розділяти війну на до і після? Розділяти тільки тому, що вона тривалий час не торкалася більшості та не загрожувала світові? Війну, на якій ти як журналіст усвідомлюєш вагу кожного слова. Війну, яку саме словами розпочали задовго до першого пострілу» (Ірина Баглай).
«Ця війна почалася саме з інформаційної агресії на нашій території. Агресії на нашу свідомість, на наш мозок, на наш спосіб життя» (Андрій Цаплієнко).