16/12/2020

«Як на світі без кохання жити…» Згадуючі Нонну Мордюкову

«Будеш падати – тримайся за землю» Нонна Мордюкова

Сьогодні в нашій бібліотечній альтанці ми згадували видатну актрису Нонну Мордюкову, якій в цьому році виповнилось би 95 років. Співробітники читальної зали бібліотеки підготували для наших онлайн користувачів цікаву презентацію «Як на світі без кохання жити…» про життя та творчість видатної акторки.
Вона мало розповідала про себе, своє життя, тому ми пропонуємо вам ознайомитись з уривками з інтерв’ю Нонни Мордюкової для одного з періодичних видань.
«Скільки себе пам'ятаю, я завжди писала на клаптиках паперу, а то мало не на шпалерах якісь замальовки, спостереження над життям, характери людей накидала. Спочатку це було підмогою в акторській справі, потім набуло самостійну цінність. Мені подобається сам процес роботи: хороша лампа горить на столі, в будинку тихо (телефон відключений), слова лягають один до одного ...
Справа в тому, що мені завжди здавалося, ніби простий смертний не може, не має права претендувати на звання письменника, це заняття для обраних, мало не для богів. Пам'ятаю, якось Вася Шукшин, якому я потай симпатизувала, візьми та й скажи мені: «Набридло розриватися на частини, треба визначатися, ставати письменником». «От дурень, - пам'ятаю, подумала я про себе. - І він туди ж, в письменники лізе ». І уявіть, охолола до нього. Зараз-то я розумію, що Шукшин якраз і був справжнім письменником. А я скриплю пером для душі, під настрій.»
«Глядачі ніколи не вважали мене розпещеною, примхливою кінозіркою, що живе шикарним життям. Не чергували під моїми вікнами, сукні на сувенірні клапті не рвали, не намагалися душити в нападах захоплення. Зустрінуть в магазині: «Ой, ви не Нонна Мордюкова випадково?» - «Я сама», - кажу. «І ви ходите в овочевий?» - «Ви ж замість мене ходити не будете», - відповідаю.
Я адже все роблю в будинку сама - і квартиру прибираю, і вікна мою, і готую, і перу. І попрацювала я за своє життя не менше моїх героїнь. Пам'ятаю, ще маленькою була, а вже в полі важко працювала, за худобою дивилася, відра вашкезні з водою носила. А тут брати і сестри пішли молодшенькі - один за одним, один за одним. І потягати я їх на плечах, і поняньчилась вдосталь, і соплів понавитирала ...»
Повністю з цим інтерв’ю ви можете ознайомитись за посиланням https://kinoart.ru/interviews/budesh-padat-derzhis-za-zemlyu