Украинский эшелон, Мельницька Інна

Мельницька Інна
Украинский эшелон


Мельницкая И.В. Украинский эшелон : повесть / И.В.Мельницкая. – Х. : Майдан, 2008. – 156 с. – (Проза Слобожанщины).

 

Весной 1943 года от станции Лиски отошел длинный
железнодорожный состав - странный эшелон, увозивший в неизвестность скомканные второпях человеческие судьбы.
Одна из болевых точек нашей истории, до поры до времени
остававшихся «фигурой умолчания», впервые раскрывается на страницах
этой повести.

Біографічна довідка

Інна Володимирівна Мельницька (Гаврильченко) поет, прозаїк, перекладач. Народилася у Харкові. Здобула освіту в Харківському державному педагогічному інституті іноземних мов. По закінченні аспірантури викладала на своєму ж факультеті, потім на факультеті
іноземних мов ХДУ; керувала літературною студією, що виховала цілий ряд професійних перекладачів іншомовної прози та поезії. Має ряд публікацій з психолінгвістики та теорії художнього твору.
Пише російською та українською мовами. Перша публікація
(вірші) вийшла у “Піонерській правді”, коли авторці було вісім років. Надалі її поезії російською й українською мовами друкувалися у газетах,
колективних збірках та альманахах, а також у російськомовних газетах США; перекладалися на білоруську, молдовську та італійську мови.
Автор книжок: “Когда не было лета” (1988), “Надпись на парапете” (1995), “Опрокинутые облака” (2002), “Украинский эшелон” (2008).
Член Національної Спілки письменників України з 1997 р.
Лауреат премії ім. Б.Слуцького, конкурсу “Русское слово Украины 2002”, міжнародної літературної премії ім. Ю.Долгорукого і звання “Харків’янин року 2005”, ювілейної премії журналу “Радуга”.

 

...Отчего так медленно-медленно, в мелочах, в подробностях все вспоминается - не оттого ли, что так хочется сохранит в памяти последние дни, последние часы на воле? Как стояли во дворе, изредка подрагивая кожей, рыжие лошади, как особенно, остро все пахло: конскими яблоками, волглой соломой кровли и тающим снегом - во дворе и горячим лошадиным телом, кожей седел и сбруи да крепкой махоркой – в сарае, где веселые, сильные парни чистили жесткими щетками лоснящиеся лошадиные бока и добродушно-снисходительно посмеивались над твоим невежеством: – Во темнота! Разве ж то лошади? То ж кони! А кони кивали, подтверждая их правоту, и переступали с ноги на ногу. И кто-то принес тебе целых полкотелка густого, как каша, супу. Суп был гороховый, с мясом; горох был вкусный, чуть сладковатый, уваренный, и мясо тоже легко разделялось на волоконца…

 

 

 



Сучасна літературна Слобожаншина

Вакуленко Володимир «Слово, як шанс на виживання»
Глєбова Ірина Миколаївна «Хроники семьи Волковых»
Грабовськая Марія «Троеночие»
Гулаков Павло «Горечь полыни»
Доценко Лідія «У любові довга пам'ять...»
Катаєва Рімма «Ступени»
Кириченко Віктор «Чемпіон»
Мироненко Іван «На життєвому роздоріжжі»
Омельченко Василь «Путешествие в страну надежд»
Пашков Іван «Ясный колодец души»
Саратов Іван «Харківський полковник Іван Дмитрович Сірко»
Скоробогатий Ігор «Горіхова паличка»
Стадниченко Юрій «Перевтілення»
Тимченко Антоніна «Ба6инець»
Тимченко Віктор «Два вікна»
Шудрик Ігор Олексійович «Наталівка – перлина Слобожанщини»


Виставку підготовлено у 2009 році

Copyright © ХОУНБ, 2001-2021   ::   info@library.kharkov.ua

61003 Харків, вул. Кооперативна, 13  :  (057) 731-25-16