11/08/2021 / Краснокутський р-н
Твої герої, Краснокутщино!
Онлайн-огляд літератури
11 серпня 2021 року КЗ «Краснокутська публічна бібліотека» організовано віртуальний онлайн-огляд літератури «Твої герої, Краснокутщино!» (до Дня звільнення Краснокутська від нацистських окупантів). Представлена література та інші інформаційні матеріали про роки нацистської окупації та героїв Краснокутщини.
22 червня 1941 року війна, як щось страшне і потворне, увійшла у кожний дім. За неповними даними, з нашого району пішло на фронт близько 9500 чоловік, з них загинуло – 7400, а решта повернулися до рідних осель, але покалічені як фізично, так і морально. Близько 2000 чоловік пішло з Краснокутська, 1377 – з Мурафи, 975 – з Пархомівки, близько 700 – з Каплунівки, по 600 – з Качалівки та Любівки, 570 – з Рябоконево, 550 – з Колонтаєва, 372 – з Китченківки, 250 – з Костянтинівки… І так - з кожного з сіл району.
18 серпня 1941 року, як стверджують старожили, перші три фашистські бомби розірвалися на вулицях Краснокутська.
9 жовтня 1941 року німецько-фашистські окупанти захопили селище. Вже 10 жовтня 1941 року майже вся територія нашого району була окупована ворогом. Німецько-фашистські власті встановили режим нечуваного терору, щоб залякати населення, а потім безкарно грабувати і насилувати; гітлерівці передусім прагнули винищити людей, здатних організувати опір.
На каторжні роботи до Німеччини з Краснокутського району було вивезено більше 500 жителів, в основному молодих дівчат та хлопців. Але ніякі загарбницькі закони не могли зупинити патріотів.
22 місяці тривала окупація Краснокутщини.
20 лютого 1943 року радянські війська вперше звільнили Краснокутськ від німецько-фашистських загарбників. Селище опинилося у фронтовій зоні. Тут радянським військам довелося вести запеклі бої проти великого фашистського угрупування під натиском якого вони на деякий час були вимушені відступити, а 9 березня 1943 року був залишений і Краснокутськ.
Лише 11 серпня 1943 року радянські війська остаточно звільнили Краснокутськ від фашистів.
Бої за визволення Краснокутщини в період з 11 по 17 серпня 1943 року були особливо запеклими і дали змогу радянським військам зірвати ворожий контрудар в напрямку на Богодухів.
В період визвольних боїв у серпні – вересні 1943 року села Краснокутщини були звільнені від окупантів (згідно архівної довідки 1944 року. С. 31 – 32):
- Водяна – 14 серпня
- В’язова – 19 вересня
- Городне – 9 серпня
- Дублянка – 14 серпня
- Каплунівка – 20 серпня
- Качалівка – 22 серпня
- Китченківка – 15 вересня
- Рябоконево – 10 вересня
- Козіївка – 10 серпня
- Колонтаїв – 10 вересня
- Котелевка – 27 вересня
- Березівка – 15 вересня
- Пархомівка – 26 серпня
- Любівка – 8 вересня
- Мирне – 12 вересня
- Мурафа – 10 вересня
- Костянтинівка – 16 серпня
- Чернещина – 10 серпня
- Володимирівка – 11 серпня
- Нова Одеса – 10 серпня
- Степанівка – 11 серпня
- Рандава – 18 вересня
Визволяючи наш край чудеса хоробрості показали воїни 51,52,67,71 та 90-ї гвардійських стрілецьких дивізій, 5-ї гвардійської повітряно - десантної дивізії, частини 31-ї танкової армії 8-го гвардійського механізованого корпусу.
5437 бійців та командирів залишилися на Краснокутщині під обелісками скорботи, тисячі за свою доблесть були відзначені орденами і медалями, а лейтенанти М.Б.Багіров та В.Ф.Нефьодов, сержанти О.Д.Майоров, І.Н.Нестеров, М.А.Ніколаєв, І.Д.Єрмалаєв, І.Л.Попов, В.А.Сидоров, Т.Е.Незговоров та А.А.Гриб стали Героями Радянського Союзу. На жаль, більшість з них – посмертно.
Понад 9 тисяч краснокутців зі зброєю в руках мужньо воювали проти німецько-фашистських загарбників. Воювали як на фронтах, так і в тилу ворога, діяли в партизанських загонах.
Уже в жовтні 1941 року в небі над Москвою таранив німецького літака – розвідника наш земляк з Олексіївки О.М.Катрич. 10 грудня 1941 року в донських степах геройською смертю загинув Спартак (Петро) Желєзний з Мурафи, а його земляк К.С.Діброва, моряк – десантник, успішно б’є ворога на Тамані й під Новоросійськом. З першого дня війни в складі діючої армії, а потім у партизанському з’єднанні С.А.Ковпака героїчно воює краснокутчанин В.О.Войцехович. При форсуванні Дніпра в 1943 році відзначилися П.С.Китченко з Качалівки та І.М.Охтирченко з Пархомівки. У боях під Кривим Рогом у жовтні 1943 року віддав своє життя герой – танкіст Ф.З.Бабаченко з Степанівки. По-геройськи віддали своє життя І.М.Нестеренко з Каплунівки та П.С.Варава з Костянтинівки. Це ті, хто стали Героями Радянського Союзу. А скільки їх обійдених великими нагородами скромних трудівників війни!
Велика Вітчизняна війна – війна всенародна. Вирощувати для фронту хліб, цукрові буряки, картоплю, шити одяг і чоботи, робити зброю і набої – це теж подвиг. Орати коровами начинену вибухівкою землю, впрягатися в борони, сіяти останню жменю зерна, відриваючи від голодних дитячих ротів – це теж подвиг. Рятувати поранених та віддавати свої заощадження – це також подвиг. Тож, віддаючи шану тим, хто воював безпосередньо на фронтах, не забудьмо й тих, без чиєї праці ніякої перемоги не було б.