26/04/2021 / м. Куп`янськ

Жива історія

До 35-х роковин Чорнобильської катастрофи

До 35-х роковин Чорнобильської катастрофи, Куп’янська міська бібліотека №1 презентує «живу історію он-лайн» про долю нашого земляка – ліквідатора аварії на ЧАЕС, учителя Куп’янської ЗОШ №4 Пруса Олексія Георгійовича.

Чорнобиль для України – тяжке, виснажливе випробування, яке залишило глибокий слід не лише в пам’яті, а й в долях людей. На захист від лиха було залучено загалом понад 600тисяч ліквідаторів, сміливих та мужніх, які ціною свого життя та здоров’я зупинили катастрофу, не дали їй стати ще масштабнішою. Під час найгарячіших після аварійних днів брав безпосередню участь у ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції і наш земляк, на той час учитель загальноосвітньої школи №4 Прус Олексій Георгійович.
З спогадів Олексія Георгійовича: «14 травня 1988 року був призваний військкоматом. Родина (дружина Ніна Василівна та двоє маленьких дітей) і друзі проводжали, як в армію. Оформлювали нас на службу у військовій частині у місті Біла Церква. Наше військове поселення знаходилося у 30 кілометрах від станції, там же нас і годували. Зранку призначали, хто працює в яку зміну. Потім на службовому автомобілі їхали на станцію.
Я був командиром роти, тому отримував від інженерів завдання для своїх підлеглих, а потім мав вести облік щодо виконання кожного завдання. Виконували різні роботи: дезактивація території, обшивка ізолюючими матеріалами 4-го блоку реактора на різних висотах. У кожного із ліквідаторів на руці був дозиметр, який показував рівень радіації. Перебування в зоні аварії тривало від 1 хвилини до 30 хвилин на день. Все залежало від об’єкта роботи. Після зміни обов’язково треба було пройти через пропускний пункт, де перевірялася доза радіації.
Після виконання завдань відвідували лазню. Із лазні не випускали спеціальні пристрої, через які проходили солдати, до тих пір, поки радіація не була змита. Кожного дня видавали новий одяг, а використаний знищувався. Останній тиждень я і частина моєї роти працювали у місті Славутич, яке будувалося неподалік Чорнобиля. Там проводили дезактивацію грунту й намагалися створити більш безпечні умови для життя населення».
Служба на Чорнобильській станції для Олексія Георгійовича закінчилася 26 липня 1988 року. Олексій Георгійович розповів, що всі учасники ліквідації аварії ставились до виконання обов’язків дуже відповідально, бо розуміли, що від їхньої роботи залежить життя всієї країни, він разом зі своїми товаришами жертвував своїм здоров’ям заради порятунку людства і кожного з нас.
Наш герой за проявлену мужність, гідну та самовіддану працю , сумлінне виконання завдань з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС був нагороджений Почесною грамотою та подякою від імені командира військової частини. Спілкуючись з Олексієм Георгійовичем, який бачив справжнє пекло на землі того періоду, неможливо не дивуватися його мужності та витримці. Хочеться висловити глибокі слова вдячності тисячі й тисячі разів, адже тільки у таких ситуаціях ти розумієш, що є речі, які так важко вимовити або описати словами, бо мова не здатна передати цю суміш страху і захоплення.
Майже півстоліття він пропрацював учителем фізичного виховання в Куп’янській ЗОШ №4. Неодноразово був нагороджений почесними грамотами та подяками за багаторічну сумлінну працю у справі навчання і виховання підростаючого покоління в ім’я розбудови незалежної України.
Зараз Олексій Георгійович на заслуженому відпочинку, але продовжує займати активну життєву позицію. На запрошення спортивних федерацій нашого міста бере участь в організації змагань в якості консультанта. Ми бажаємо нашому земляку, людині з великої літери, міцного здоров’я, довгих років життя, благополуччя і родинного затишку.