15/02/2019 / Нововодолазький р-н

Гіркої пам’яті ковток

Вечір-пам’ять

30 років минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій.
З нагоди 30-річчя з дня виводу радянських військ з Афганістану і щоб вшанувати тих, хто поліг у афганських ущелинах і пошанувати тих наших односельців, яким пощастило повернутися до рідного дому, Ватутінською сільською бібліотекою -філією був проведений вечір-пам’ять «Гіркої пам’яті ковток».

Пам'ять - нескінченна книга, у яку зафіксовано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок уписано криваво-чорними письменами: читаєш і здригаєшся від жаху. Особливо вражають ті, де викарбовано слова « війна».
Війна - це не тільки бої, героїзм і подвиг. Це важкі людські страждання, нелюдські випробовування, це смерть багатьох людей. Війна – це горе не однієї людини, а цілого народу.
Будь-яка війна - це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі - людським життям.
У народну пам’ять глибоко врізалася неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила переважно прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних, синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.
На цвинтарях України з’явилося понад три тисячі свіжих могил з юними обличчями на фотографіях.
Афганістан... Уже сорок років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. За кожним воїном-афганцем – доля, життєвий подвиг, крок у Безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, вони – з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, склали екзамен на зрілість. Багато наших воїнів, які виконували свій інтернаціональний обов’язок, були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто вижив, є життя, а для загиблих – пам’ять.
На зустріч були запрошені свідки тих лихолiть. Це нашi односельцi, воїни-афганці, воїни-інтернаціоналісти:
Депутат Нововодолазької районної ради, голова Нововодолазької районної спілки ветеранів Афганістану кавалер бойових орденів Червоної Зірки і Слави - Сергій Федорович Воротняк
Левченко Микола Євгенович, нагороджений медаллю «За бойові заслуги»
Сушко Микола Миколайович
Рибалко Микола Якович, нагородженний медаллю «За бойові заслуги»
Півненко ІгорВікторович
Німкович Ігор Петрович
Жижера Микола Петрович
Воїни інтернаціоналісти:
Красовський Олександр Олексійович
Червоний Микола Петрович
Богачов Микола Єгорович
Ткаченко Юрій Петрович

Також запрошені :
Пилипено Валентина Вікторівна, вдова афганця Пилипенка Віктора Анатолійовича (трагічно загинув у мирний час)
Романенко Людмила Михайлівна, вдова Романенка Анатолія Івановича
Мама афганця Мазія Сергія Васильовича – Мазій Ніна Максимівна
Ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом. Посивіли завчасно хлопці-афганці ще й донині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль одне важче вирвати їх, знищити й забути.
Афганська війна потребує глибокого осмислення. Немає такого комп’ютера, щоб водночас здобути всі її уроки, політичні й військові, які необхідно для долі суспільства. Тому нехай пам’ять пророкує: що було? як було? і чи правильно було ? А для тих, хто воював в Афганістані, вона назавжди залишиться обпаленою юністю і спогадом про справжню чоловічу дружбу.
Допоки на Землі існують гарячі точки, допоки порушується біблійна заповідь «Не убий», ми не повинні заспокоюватися. Там, де пролилася кров, виростає ненависть. Де виростає ненависть – сіється смерть.
У кож¬ної епохи своя історія , свої герої, свої пам'ятники. Кожна нація має свою багатовікову історію, пересипану героїчними та трагічними сторінками, які залишаються в пам'яті поколінь і які не вдається знищити ні політичним режимам, ні викорінити ніякими тоталітарними методами.
Байдужий може за перечити: «Навіщо перегортати сторінки трагічного минулого, адже сучасне життя і так маловтішне?» Однак, історія - це не лише минуле, а і наш, теперішній день.
Тому, особливого змісту набуває попередження А.Ейнштейна: «Світ занадто небезпечний, щоб у ньому жити, - і не з вини тих, що творять зло, а через тих, хто стоїть поруч і нічого не робить». Байдужість породжує бездуховність. Ми, як історична нація, маємо берегти сторінки своєї історії. Це допоможе краще зрозуміти і усвідомити проблеми і труднощі сьогодення.

 

Новини та події

05/08/2020
Творчість як спосіб життя
Книжкова виставка 04/08/2020
Майстер короткої прози
Відкритий перегляд літератури 02/08/2020
Великий гетьман України
Тематична полиця 29/07/2020
Торгівля людьми – це тяжкий злочин
Книжкова виставка 28/07/2020
Святитель Русі-України
Виставка-портрет 28/07/2020
Духовність – храм душі людської
Книжкова виставка 28/07/2020
Історичне значення Київської Русі
Книжкова виставка

всі новини

Copyright © ХОУНБ, 2001-2020   ::   info@library.kharkov.ua

61003 Харків, вул. Кооперативна, 13  :  (057) 731-25-16